чотири сторони Світу Сили

Суботнє

прочитав, що ті, хто народився у рік Щура ( а то я), в цьому році шмигнуть поперед батька в пекло, бо китайци колись сказали, що Щур на горбі Бика колись річку перейшов і на той берег перекинувся та першим, поки бик ще у воді сапів важко по переправі..

прочитав і подумав — було би гарно.

я живу в передчутті Чуда. 

і так — я халявщик

чотири сторони Світу Сили

Хотілочки



так, то знову хоббі, вірополозківщина моя))
сорян усім, хто не поділяє, щирий мій сорян

я обожнюю отакі прояви відьомські, я обожнюю Відьом як явище і те, як вони проявляють себе в тому нашому грішному світі.
а ще




І кота нема, щоб обійняти і плакати


хочеться викупити у якогось літнього інженера універсальний декодер - і отримати особливість завжди бути зрозумілим для усіх правильно

хочеться згребти докупи своє життя, як ту купу кісток, і скласти рівний хребет, і ребра, і череп, і всі гомілкові і променеві, нічого не загубивши, і дізнатися нарешті, що ж я за звір такий

хочеться вміти правильно формувати життя, без пауз, дурних відволікань і невдалих дублів

хочеться кожну хвилину знати, що мені вистачить сил на все оте величезне і важливе життя, яке я собі надумав

хочеться, щоб мої друзяки, міцні, хрумкі та свіжі, як зелені яблука, були нахабні, веселі і щасливі, та іноді телефонували повідомити мені, що скучили

хочеться, щоб все було поруч, але нікого - над душею

хочеться вміти тримати режим, пунктуальність і виконувати обіцянки

хочеться не боятися маминої смерті і не намагатися уявити, яким буде світ, коли я більше не зможу прийти до неї під бік, побажати спокійної ночі і прогиготіти з нею в результаті до п'ятої ранку

хочеться скрізь їздити, але щоб десь був мій будинок

хочеться вибратися колись з космольоту на Марс і протерти там, зовні, лобове шкло, а то до болю брудне

хочеться завжди відчувати, яке це нечуване везіння - бути таким живим

хочеться вміти прокидатися п'ятирічним в наметі поруч з мамою, чи тринадцятилітнім, вперше збиратися на журфак, або в літо, на краю землі, поруч з коханою, засмаглою, гладити її абсолютно сліпучу спину

хочеться заслужити собі по-справжньому круту, мудру, стильну, іронічну, насичену старість

хочеться, щоб волосся потрібної довжини виростало за дві години в спеціальній камері

хочеться роздати нафіг всю пекельну прірву речей та книг

хочеться навчитися проникати улюбленим людям в голови з відром, хлоркою і шваброю, і все дочиста відмивати там від паранойї, забобонів і помилок

хочеться, щоб Король насправді був живий - сидів зараз де-небудь на приватному острові поруч Занзібару, з семирічним Бленкет на колінах, святкував свободу, цитував своїй Елізабет по телефону чергову статтю про результати власного розтину і сміявся, не соромлячись більше свого старіючого обличчя


Віра Полозкова, українською
чотири сторони Світу Сили

Насправді

https://unsplash.com/photos/ujIs-dBALtI
https://unsplash.com/photos/ujIs-dBALtI

Насправді мені подобалась тільки ти, 

мій ідеал, моє світу живого мірило. 

У моїх жінок були риси твої, прости,

і це з ними мене якось мирило. 


Поки ти там, по своїх якихось причинах, 

гасала між своїми «Манго» і «Прада», - 

я, можна сказати, збирав тебе по частинах. 

Звучить жахливо, але це – моя бісова правда. 


Одна була кирпата, а інша - з родимкою на спині, 

третя вміла все приймати за справжність. 

Одна дуже любила двоєдушшя в собі, 

а інша - в мені (а щоб разом - якось не траплялось). 


Одна вічно здмухувала з чола неслухняні пасма, 

а інша, як ти - вічно свої ключі губила… 

А я ні разу не зміг в одну все скласти, 

і кожного разу – ні, не вона, не мила. 


І твоя душа, в котру ти впустила мене разів зо три 

через усі можливі перепони, 

залишилася тут, втілившись в квіти і у вітри,  

в усі несправні телефони. 


А ти боялася, що я тут буду сумувати, 

подарунки якісь сам собі даруючи. 

А зливи, а ціни, а всі ці шахіди і їх теракти? 

Бог з тобою, ти зі мною, мій скарбе вічно мандруючий.


                                                                            Віра Полозкова, ukrainian edition

сорі, то моє хобі тако

чотири сторони Світу Сили

Іспит

два тижні мені на все про все..

Старий хрипло засміявся:
— ти ж розумієш, що мене призначино суддею і приймальником твого екзамену?

я зітхнув. 

ну шо сказати, я не дуже тішився такими перспективами. мене вони геть не заводили і ну зовсім не мотивували.
в нашій парі — Васько і я, перший — тяжів до Старого, намагався у всьому слідувати його настановам, приймав його правила і охоче виконував його настанови, а другий, тобто — я, навпаки, «славився» бунтарством, неприйняттям і «партизанщиною», своєю якоюсь, на думку Старого — хибною і якось навіть «невідворотною». Старий нас звав Серце і Душа.
Васько був Серцем. він був справжнім Учнем Старого, волонтером і добровольцем.. не було кращого учня, напевно, у чаклуна. годі такого шукати..
Васько, колишній десантник, був сміливим, затятим, а ще захопливим страшенно. на жаль, оте вчення, попри всю Васькову старанність і самовідданість приносило йому мало користі і дуже слабо вдавалося до практичної реалізації.. він страшенно переживав, мало не до сліз часом, але, разом з тим — сильно втрапляв під особистий вплив харизми Старого. через відчуття якоїсь своєї «провини». 

Collapse )
чотири сторони Світу Сили

сцени біля моря


вранці йду в гараж, та ж ось мені поперек шляху - кулька дитяча, срібляста, у вигляді зірочки п'ятикутної отака
летить собі повільно, десь півметра над землею і шворочкою по тій землі, по траві та асфальту тротуарному

поперек шляху, як кицька приблудна
за пазуху

чотири сторони Світу Сили

в крові

"вікінги" - здуріти які там відеоряди, і природа фантастична

місце, де жили великі вояки і жінки їх великі
а ще - то моя вічна мрія, але то таке..

ВОНО в крові в мене, і в моїх побратимів, і в сестер теж воно в крові

я знаю, бо бачив

Collapse )

чотири сторони Світу Сили

про котика

сидів щойно в машині - очі в одну точку, сидів десь добіса часу - лише телефоном мене й отямило
в голові - наче ватою напхано
тілом - наче п'яний, аж повело
опираючись за дахівку "шкоди" так і вийшов з гаражу - хитаючись, в ногах дрижаки

дивне ступоріння від емоційного стресу, ох дивне, таке давно мене не хапало, аж гарчу - грррррр
шось забагато воно мене звідусіль лупить в тому жовтні

жопень та й усе
вже вибачай за натуралізм

але в мене сторійко для тебе, ким би ти, Чудо, не опинилося
читай

Collapse )